Турнір з кендо на Кубок Посла Японії (нотатка учасника)

На початку листопада я поїхав у Токіо, щоб на власні очі побачити чи не найголовнішу подію кендо-світу 2017-го року – 65th All Japan Kendo Championship.

photo by Ruslan Prylypko

photo by Ruslan Prylypko

У першу чергу хотілося відчути атмосферу, повдивлятися у деталі і привезти якісь знання додому на тренування.
Довелося мати справу із зовнішніми подразниками – іншим часовим поясом і квадратною головою після турне по Токійських барах попередньої ночі. Хоча це неважливо – самопочуття забувається, а запам’ятовується те, що БУЛО.

Зайшовши всередину Ніппон Будокану, я вже зрозумів особливість моменту, радів від того, що я фізично тут, а не на youtube, упевнився в тому, що подія справді страшенно урочиста, і напругу в повітрі можна різати ножем… чи катаною…
На видовище зібралося майже 15 тис глядачів, головними дійовими особами стали 64 бійці, найкращі з різних префектур Японії.
Як і очікував, двобої видались дуже красивими – бо напевно, це завжди красиво, коли один на один, у обох неймовірна техніка, нереально швидкі ноги, сильний дух. Ще красиво це взаємна повага, етикет, стриманість, скромність у перемозі, і скромність у поразці.

Красиво, коли до і після поєдинку бійці сідають один напроти одного, роблять уклін (рей), дивляться у очі, акуратно вдягають чи знімають обладунки, а потім вже ‘неофіційно’ тепло обмінюються post-fight ‘арігато гоздаймашіта’ поза зором камер і глядачів. Такі речі, напевно, є тим, що відрізняє справжнє бойове мистцетво від спорту або самурая від атлета.

photo by Ruslan Prylypko

photo by Ruslan Prylypko

Дуже важливу і непросту роль у турнірі виконують судді – поважні майстри кендо, володарі 8-х данів, люди з класом, мудрістю та харизмою. Звісно ж, для них відведені свої правила, етикет та задачі, які теж є ‘частиною гри’.
У свою чергу і трибуни вболівають стримано, видаючи тільки оплески чи характерні японські ‘Ооо!’ у ключових моментах битви – зовсім інше від атмосфери на футбольних матчах у Європі.

Загалом там у Будокані мені так відчувалось, що навколо лише вихованість, сила, повага, доброта, честь, сміливість, твердість. Аж придумалась альтернативна назва для турніру – 65th All Japan Championship of Good People або 65-й Всеяпонський Турнір Хороших Людей.

У кінці листопада я сам був учасником первшого у своєму житті – вже нашого Турніру Хороших Людей у Києві з офіційною назвою “Турнір з Кендо на Кубок Посла Японії в Україні”. Логічно, що тут кендо займає набагато вужчу нішу і тільки відносно нещодавно почало набувати популярності. Але так може і цікавіше – ми знаємо, що попереду довгий шлях з величезним простором для розвитку.
До того ж, проводячи паралелі з самураями, українці успадкували гени козацтва, воїнів УПА і навіть героїв Крут, тому можна бути спокійним за бійцівських дух місцевого кендо.

photos by jean.lake.39

До початку змагань переважала дружня хоч і серйозна атмосфера. Звичайно, більшість з тих, хто приїхали, знайомі особисто, тому і починалося все з усмішок, теплих привітань, розмов про життя чи кендо. Але це все доведеться відкласти до сайонара вечірки пізніше, де чекатимуть заслужені пиво і закуски, зараз до них ціла вічність.

З колонок загриміло AC/DC – Are You Ready, я подумав:”Yes, I’m ready”, розпочалося.

На турнірі все дуже просто: треба вийти на бій і виграти. Це на тренуваннях було
психологічно чи фізічно важко, а тут важливо заспокоїтись, сконцентруватися, розслабитися, пам’ятати про відповідальність перед своїм сенсеєм та додзьо і бути готовим видати свої 100% (а хтось колись вказував ще про +15%, які є тільки у чемпіонів).

Photo by jean.lake.39

На наших змаганнях теж були красиві двобої, напругу у повітрі можна було різати шаблею, і звісно ж не могло не бути етикету, взаємної поваги, сили духу і скромності у перемогах чи поразках.

Photo by jean.lake.39

Мої поєдинки склалися по-різному, був і успіх, і невдача, але обидва залишаються корисною та важливою інформацією для подальших тренувань. В кінці-кінців мої суперники трансформувалися у моїх союзників – завдяки ним у мене є можливість дізнатися, як стати кращим та сильнішим, розвивати свої позитивні сторони і лагодити недоліки.

Самурайська мудрість каже: знати – це в першу чергу знати тілом, а не розумом. Змусити тіло знати ми можемо тільки через складні тренування і повторення, знову і знову. Так працює кендо.

Найкращими людьми того вечора стали Денис Федчук у дан-кап, Сергій Кравченко у кю-кап, і Київ-А у командному змаганні. Озираючись на минулорічний турнір, всі на своїх місцях – Сергій Кравченко “захистив титул”, а Денис Федчук не віддає нікому золото вже казна-скільки часу. У інших бійців є рік тренувань, щоб “переписати історію” на наступному Турнірі з Кендо на Кубок Японського Посла в Україні.

Закривався день турнір загальним тренуванням – короткими “спаринговими” боями усіх з усіма, де кожен мав можливість додати ще користі й досвіду до непростого дня. Про це можна красиво сказати: битва закінчилась, навчання продовжується.

А далі були теплі розмови, заслужене пиво, посмішки і веселі обличчя. Кампай-Будьмо!

Євген Коваль,
Київська федерація кендо

Федерація може не поділяти точку зору автора.
Стаття викладається без змін, мовою оригіналу із збереженням стилістики автора, як очевидця подій.
Відповідальність за достовірність інформації, викладеної в статті несе автор.

Офіційний звіт про ІХ Турнір з кендо на Кубок Посла Японії в Україні у 2017 році